В цьому світі нам нічого не належить. Просто іноді ми і речі знаходимо одне одного. Ніколи не знаєш точно, де це трапиться, але коли вже трапляється - не помилишся...

понеділок, 29 квітня 2013 р.

НОМЕ... Втілюємо мрії

Люблю я мріяти, розглядати картинки різні надихаючі, зберігати їх  у Пінтересті... Але для того, щоб процес "пішов", потрібно... щось для цього робити! Здається, все зрозуміло, але так складно розпочати робити ті маленькі кроки.
Скоро мине два роки, як ми з нашою любою домівкою ніжно полюбили одне одного і вирішили спільно йти по життю :) Вона, як і кожна краля, потихеньку почала чепуритися. Спочатку це були супер-необхідні речі, і то за мінімальною програмою. Та цієї весни постала рішуча вимога: потрібні меблі! І то негайно. З такою характерною дамою не дуже виходить сперечатися. Тому мені довелося придумати концепцію, вивчити ринок матеріалів, спланувати, як вмістити свою задумку в невеличку студію :) і знайти людину, яка сприйме ідею і втілить її у життя. Хочу поділитися радістю, що все це мені вдалося зробити, і в суботу - 27 квітня - була підписана угода з майстром! За місяць, сподіваюсь, наша домівка буде приміряти свої омріяні обновки:)
В той самий час, коли я робила ці свої маленькі і не дуже впевнені кроки, в іншому місті у своїй домівці одна люба подруга:) Юля вирішила надихнути мене і підтримати. Вона прислала мені чарівну посилку, в якій було стільки тепла і гарних побажань! Цей вихор гарних емоцій ще досі тримає мої крила в тонусі, за що я дуже вдячна!
Першим з коробки рішуче вистрибнув натхненник-блокнот, який сама себе придумав. Спочатку він ніби мав бути трав"янисто-зеленим, тоді якимось дуже ніжним, потім я пригадала про свою симпатію до стильних малюнків Софі Гріотто, розповіла про це Юлі, і ось він, соковитий та позитивний, та щей з модним клапаном!
Про мою любов до Дігуенських дизайнів  я вже писала, навіть маю картину від Нусі, і тепер в мене буде мешкати її родич - банер від Юлі того самого дизайну. Подивіться, як він гарно вписався на стіну, над ним - моя декупажна картинка, треба ж так вгадати :) Поки він повисить тут, а після примірки нових меблів ми з ним ще поговоримо:)
А ще до мене приїхав чарівний закоханий будиночок, який народився завдяки золотим рукам Юліного чоловіка Романа - це картонаж, будиночок з усіх боків має ажурні віконця, дах поклеєних мільйоном дирокольних сердечок, все пофарбоване білим акрилом... Тут слова зайві, просто милуємося, а я ще раз порадію, що в мене тепер є така дивовижна річ, і подякую родині Скребньових! (як можна розлучитися з таким чудом - я не розумію... :)) Колекція моїх будиночків росте...
Листівки для мене та Іринки теж нас дуже порадували. Та й взагалі - отримувати такі подарунки це просто неймовірно приємно! А головне - дуже вчасні і тематичні подарунки :)
Ура! Тепер я зможу втілити все-все, що захочу :)
А Іра навіть опублікувала в своєму блозі казочку, яку їй нашептав будиночок:)

пʼятниця, 19 квітня 2013 р.

На крилах гойдалки

Гойдалка! Хто ж її не любить. 
Тепер це тільки розвага, але колись, виявляється,  гойдання було своєрідним магічним актом, в основі цього звичаю була поважна мета: очищатися повітрям від усього злого, що накопичилося за зиму...
Отож, вчора ввечері, окрилені гарною погодою, але трохи втомлені за день та голодні, ми з Іринкою вирушили роздивлятися весну у нашому міському парку. Перевірити її ознаки:) Взяли з собою трохи сиру, фруктів, печива і чай в термосі. Поки я заварювала чай, доня вклала мені в торбину ще й баночку з медом та ложку :)) 
Нас дуже порадувало, що вже кругом зеленіє свіжа травичка! Ясно, що сидячі в офісі цього не помітиш...
 Ось такий кований "бамбетль" нам трапився дорогою. А ще в нашому парку є міст кохання - там начіпляно безліч замочків з написами і клятвами закоханих... Ірина підростає, і вже питає, що таке повноліття, і коли воно настане:)))
Нарешті ми дісталися відкритої літньої сцени (влітку по суботніх вечорах там влаштовували перегляд художніх фільмів, ми віримо, що цього року буде так само), присіли на лавочку перед нею, дістали свої закуски та підвечеряли трохи. Пити гарячий чай надворі, та ще й з медом - це було кайфово! :))) Я думала, ми будемо пікнікувати самі, але це було не так - багато хто займався тим самим :)
А потім... ми пішли на гойдалку! На ту саму, яку я дуже люблю, бо вона велика, дерев"яна, годиться і для дорослих. Можна сказати, це моє улюблене місце в парку. Взимку ми про неї не згадували, і от прийшов час зустрічі. 
 Тут відчуття та думки якісь незвичайні, так вільно дихається, а ще я побачила на небі одразу і місяць, і сонце! Вгадайте, хто мені підказав, сама б, мабуть, і не помітила... Так що треба частіше піднімати очі догори )
Кумедні дерев'яні музикани грали на даху казкової хатинки свою весняну мелодію, може, навіть цю - з "Пригод Електроніка", які ми любимо переглядати знову і знову. Чудова квітнева пісня!
І мерщій всі на гойдалки :)

четвер, 11 квітня 2013 р.

Весняна естафета

Весна, нарешті! Здається, дочекалися:)
Прийшла пора Олічці злазити зі свого бамбетлю, застеленого периною, перезуватися в якісь неймовірно легенькі мештики, і - літати! Фейські крила треба тренувати...
Поки я про це думала, в коментарях до останньої публікації з"явилося три запрошення до новомоднього флешмобу, в підсумку маю вже дев'ять запитань від майстриньок. Поки їх (запитань) не стало більше :)), скоренько спробую відписатися і закрити цю тему, зітхнувши з полегшенням  :)

Лист щастя від Оксани мав такі питання: 
1. Видите ли Вы себя в рукодельном бизнесе и как реально Вы оцениваете свои шансы? Что помагает Вам держаться на плаву или расти вверх?

Думаю, я поки граюся в той бізнес. Вивчаю досвід інших, пробую. Побачимо, що з того буде :)

2. Где Вы черпаете свои идеи? Есть ли любимые места?

Ідеї, як у всіх творчих людей, черпаю буквально з усього - побаченого, почутого, прочитаного, пережитого. Про це не задумуєшся... А місця  - звичайно, є:)

3. Бывает ли у Вас творческая депрессия и как Вы из нее выходите?

Не те щоб депресія, але бувають перерви та "час на роздуми". Адже глечик потрібно спочатку наповнити, щоб потім звідти пити :)


Зірочку цікавило наступне:
1. З чого все починалось? і що для вас надихає на творчість?

Оскільки саме поняття творчість - широкопрофільне:), я не знаю, що саме "з чого починалось" :) Якщо в загальному - то в дитинстві улюбленим заняттям було співати на "сцені" (це був такий ящичок невеличкий) під чийсь супровід на гітарі, пізніше - з появою інструменту - підбирати улюблену музику, або мелодію з якогось популярного кіно чи серіалу, а потім дивувати всіх :) Цікаво, що я ніколи не малювала так, щоб по-справжньому, із захопленням, завжди вважала, що не моє, не вмію... А тепер ось справжням захопленням став мій декупаж, про його початок писала тут. Надихає мене усіляка краса!

2. Що нове ви би хотіли спробувати в скрапі, для Олі в декупажі) ? а можливо і навіть іншу творчість? 

Є багато прийомів, які я ще не пробувала. Можливо, дійду і до них, а може бути, що то зовсім не моє... Поки в планах освоїти двохфазний кракелюр :)

3.Ваша найбільша мрія, пов"язана зі скрапом? 

Не знаю, чи найбільша :) Хочу зробити для себе одну цікаву річ, заготовка вже давно чекає. А натхнення ще їде в якомусь плацкарті... Задумка весь час змінюється. Як тільки всі зберуться докупи в моїй кухні - маю це зробити.


Валентинка придумала свої питання:
1. Хто Ви за професією, чи ким працюєте?? Як це поєднується і як сприймають Вашу творчість на роботі??

За професією я педагог, викладач різних гуманітарних наук і музики в тому числі:) Зараз працюю в сфері страхування. Це ніяк не поєднується, але накладає відбиток на моє життя, інтереси та думки. На роботі працюють мої віддані шанувальники, з цим пощастило :)

2. Чи творите Ви для себе?? З самого початку процесу задумуючи цю річ для себе.

Так, буває і таке. Хоча не дуже часто. Іноді "річ для себе" потім знаходить гарних власників, якщо я відчуваю, що їм разом буде дуже добре:) Поки єдина стовідсотково створена для себе річ, з якою я ніколи не розлучуся - це мій лавандовий будиночок. Він багато для мене означає.

3. Як Ви бачите себе та своє хоббі років так через 15-20??

Думаю, і через 15, і через 20, і через 30 років зі мною та моїм хоббі буде все гаразд :) А ще мені дуже подобається такий план на майбутнє - ще більш віддалене :)))


Дякую дівчатам за питання, собі - за відповіді, а всім читачам - за терпіння :)

Щоб прикрасити чимось цей пост з мільйона букв, покажу два своїх останніх панно. Я думаю, що вони можуть бути підставками, а доця - що ні в якому разі! Це ж справжні картинки! І їм місце на стіні... А ще вони подібні на... яєчка:)
Ось такі вони, злегка вінтажні, розмір приблизно 15*20 см.


Бажаю всім тепла, натхнення і нових ідей!

четвер, 4 квітня 2013 р.

Стояла я і слухала весну...

Вітаю! Ви помічали, що чим частіше спілкуєшся з кимось, тим більше тем з'являється і легше розмовляти. А коли зробити велику перерву, то важко знайти потрібні слова ...
От і зараз, здається, багато про що хотіла сказати, а чим саме розпочати? :)
Думаю, почалося все з ляльки, яка приїхала в посилці від моєї подруги Ірини Буткевич. Ця тільдочка вже давно збаралася купувати квитка до Рівного, але, як справжня дівчина, довго чепурилася, мордувала перукарів і кравчиню, і от, майже дочекалася весни:) Зветься вона Руся, отримала собі домашнього улюбленця - котика та брошку в подарунок від моєї доні. Сидить тепер, виглядає ту свою весну, намугикуючи чарівний романс, який я колись виконувала в ролі концертмейстера :)

Прослушать или скачать Стояла я і слухала весну бесплатно на Простоплеер

А я тим часом готувала подарунок для однієї дівчинки, до якої ми були запрошені на день народження. Придумалася мені ще одна скарбничка, а оскільки зараз всі марять весняним теплом, думаю, ніхто не здивується вибору теми. Яскраві і запашні гіацинти - вони з'являються на наших підвіконнях наприкінці зими, і багато обіцяють, а нам так хочеться вірити :)


А ще, оскільки в минулому пості я "відкривала сезон виставок", маю тепер продовження. В минулі вихідні мене несподівано запросили до участі у виставці майстрів, але де! - у найбільшому торговому центрі нашого міста - "Екваторі". Там, де безліч крамничок, кафе, ковзанка і сцена для концертів, та ще й безкоштовно :) Більше того, наші шість столів стали своєрідним мистецьким заходом, про який організатори звітували своєму начальству! Не щодня таке буває :)
Як вже повелося, моя надійна шанувальниця та партнерка була зі мною, а в перервах вона гарно проводила свої канікули - катаючись на ковзанах, поїдаючи піцу...


В той день кожен отримав свій шматочок щастя :)
Наступного разу спробую відповісти на питання флешмобу, яких стає все більше і більше...
Удачі!