В цьому світі нам нічого не належить. Просто іноді ми і речі знаходимо одне одного. Ніколи не знаєш точно, де це трапиться, але коли вже трапляється - не помилишся...

вівторок, 30 липня 2013 р.

Таємничий острів та червоні вітрила

Привіт, ми повернулися з відпустки! 
Цілий тиждень ми з доцею Іринкою гойдалися на хвилях найглибшого в Україні озера Світязя, ласували чудовими пончиками з чорницями, абрикосами, ожиною та вишнями, виглядали сонечко:), але воно десь затримувалося, і зігріло нас тільки вдома після повернення :) 
Та всеодно, відпочинок є відпочинок. Я провітрила голову, забула всі страхові тарифи та пароль в 1С, надивилася на ліс та озеро, поля, лелек, коней, наслухалась півнів... 
Обіцяних комарів-людожерів ми так і не зустріли (що дуже дивно), зате бачили таємничий острів посеред озера... 
Цей острів так вабив наші погляди, було непереборне бажання ступити на зачарований берег, ми навіть пробували наблизитися до нього на катамарані :) Але поки не допливли, це дуже далеко... Кажуть, що острів є заповідною територією, місцем гніздування птахів, а ще там є руїни будівлі, походження якої відносять ще до стародавніх княжих часів. Ми кинули монетку у воду і пообіцяли повернутися :) 
На Світязі є чим помилуватися - особливо гарний там захід сонця! Видовище рідкісної і вражаючої краси.

Побували ми на радянській турбазі, враження дивні - стало дуже прикро, що в такому чудовому місці настільки занедбали колись створене людськими руками. Приватні садиби сяють, як діаманти навколо колись збудованих, а тепер засмічених та покинутих будівель радянської епохи.
Та не будемо про сумне. В день своїх іменин - 24 липня - я отримала в подарунок ось цей рожевий капелюшок:
Трохи святкували. Два мохіто - і між нами буде літо! :)
А у вільний від святкування час Іра втілювалася в Ассоль, і мріяла про свої вітрила...
І ось, одного чудового дня...
Ми не вірили очам:
О, це були вони - омріяні червоні вітрила! Ассоль була щаслива:) Човник з"явився невідомо звідки, швиденько проплив та майнув у блакитну далечінь... 
Якщо дуже чогось хотіти і терпляче чекати - це обов"язково має статися, правда?
Бувай, Світязе! Дякуємо за враження та ласкаві хвилі :)

четвер, 4 липня 2013 р.

Весільне

Привіт тим, хто ще лишився в блогосвіті, і тим, хто відпочиває! : )
У червні була весільна пора, яка зачепила і мене, підкинувши два замовлення. Вони були успішно подаровані нареченим, але лишились непоказаними, тому хочу представити їх зараз.

Романтична пляшка весільного шампанського з Ейфелевою вежою та віршами Шекспіра:

Мені довелося проявити море терпіння та винахідливості, щоб врятувати білий колір:) Ну і на завершення  - об"ємне трафаретування. Кінцевим результатом задоволена, бо вже мало на що сподівалася... Прикрасила мереживом та стрічками.
Ще вперше робила купюрницю - дерев"яну скриньку для грошового подарунку. Використала серветку з весільним мотивом, трафарети. Замовниця побажала, щоб був напис "Сімейний бюджет", він якраз вписався на внутрішньому боці кришки. Вийшло досить цікаво, з натяком:)

А літо продовжується, і відпустка наближається:) Ура, я  вчора вже замовила житло на озері і мрію, як вечорами буду сидіти на балконі, читати, сьорбати щось смачненьке...
А що попереду у вас в планах? (доречі про плани: в понеділок 8 числа народиться новий місяць, про це ми вже якось говорили ось тут). 
І хай все задумане, як завжди, збувається!

понеділок, 1 липня 2013 р.

Монохром та небесні ліхтарі

Вітаю!
Сьогодні вже прийшов липень, він має за два тижні принести мою відпустку та гарну погодку, щоб потішитися нею:)
Хочу представити прикраси, які я робила для однієї юної красуні-поетеси, яка до того ж ще й чудово співає, тому небайдужа до нотної тематики. Вона схотіла браслет та сережки. Тепер має ось такі аксесуари з пасажиками :)


А ще поділюся кадрами, які ми з доцею зробили у минулі вихідні. В нашому місті проводили флешмоб - з найвищої точки Рівного - Пагорбу Слави - відбувався одночасний запуск тисячі небесних ліхтариків. Як справжня Рапунцель, моя Ірина не могла пропустити такої події, тому ми взяли з собою товариство, видерлися на ту гору та терпляче чекали, поки стемніє і все почнеться. 
На сходах, які ведуть до монументу, були розставлені запалені лампадки, і коли почало сутеніти, утворилася безкінечна дорога з вогників. 
 І от, нарешті, почалося!


Ось і наш ліхтар! Дітки в захваті, дорослі так само :)


Ми загадали бажання... і ліхтар полетів на Місяць :)
Неймовірне видовище, скажу я вам:) Додому прийшли вночі, втомлені, але з такими враженнями!
Бажаю всім витратити літо на гарні враження :)