В цьому світі нам нічого не належить. Просто іноді ми і речі знаходимо одне одного. Ніколи не знаєш точно, де це трапиться, але коли вже трапляється - не помилишся...

середа, 26 червня 2013 р.

Будні лавандової феї...

Привіт, дівчатонька!
Сьогодні видався вільний вечір, нарешті роздала всі замовлення, які не давали спати :), переглянула ваші бложики, пораділа новим доробкам і гарним подіям... Вирішила і в себе щось нове написати.
Ось вже добігає кінця червень, який порадував смачними ягідками та гарно погодою. Я ще поки не у відпустці, у вихідні розважаю доцю вилазками на природу та заходами. А у будні... У будні теж іноді відбуваються цікаві пригоди.
На балконі цвіте моя улюблена квітка, радує око і нюх :)
Це та, що в мене вже росте два роки, і зимує на морозі дві зими. Ще є кущик, який того року зійшов з насіння, але він поки не думає цвісти... Побачимо, хто кого:) Чи я не фея?
А в нашому місті побільшало лаванди! Додалося кілька чудових клумб, біля яких я нещодавно літала разом з купою свого фейського реквізиту та з улюбленим фотографом Анною Міщук :)


Все живе потребує уваги, любові і догляду. Тож я люблю і поливаю:)
А щоб законсервувати собі пронизливо-фіолетовий запах, надивилася в інтернеті мк та наплела таких лавандових пляшечок, чи то веретен... Дуже гарно виглядає, не сипиться і пахне...

Лишилося ще трохи квітів у запасі, то я задекорувала віночок від Нусі (ау, дорогенька!). На фото клаптик мого нового омріяного секретера - тут живе закоханий будиночок, подарований Юлею.

Сподіваюсь, до кінця цього тижня майстри вже закінчать складати мої нові шафки, тоді буде що показати:)
Ось так живуть феї. А щоб надати силу моїм крилам, Наталя вирішила мене порадувати, і прислала мені сьогодні привіт із своєї Маленької країни - ЖИВИЙ лист :), чудову листівку - коробочку для диску,  а ще два штампи - з надихаючою фразою та КРИЛАМИ!!! Колись я нахвалила її листівку з крилами, а вона це не забула. Дякую, Наталь! Ці крила надають мені... крила! :)
Полетіла далі поливати квіточки, скоро повернуся.

понеділок, 17 червня 2013 р.

Варшавське рандеву. Продовження

Які чуйні і талановиті люди живуть в моєму місті! Сто тисяч парочка сотень фото, яка підступно зникла з картки мого фотоапарата, повернулася в мої обійми, жива і здорова, трохи, правда, не в собі, бо переплуталось все на світі, але це дрібниці, головне - я маю свої улюблені кадри, і хочу ними поділитися! Поїхали під улюблену музику :)


Прослушать или скачать Гурт «Океан Ельзи» Rendez-Vous бесплатно на Простоплеер
Погода в цей омріяний день була примхливою. Коли наш автобус виїхав на варшавську трасу, в лобове скло полилися тони води, і така злива продовжувалася майже всю дорогу. Не знаю, хто як, а я трішки засмутилася (ну спробуй погуляй по місту в зливу, єдиний варіант - перечекати десь в кафешці, а це вже не так цікаво...) Так коли наша група виходила в пункті призначення - там, мабуть, всі туристи розпочинають екскурсії - небо змилувалось і погнало далі свої чорні хмари. Це вже була фантастика! 
Замкова площа, колона короля Сигізмунда
Оскільки подорож була недовгою, а варшавське рандеву продовжувалось усього 6 годин, всі мої органи чуття працювали на 200%, щоб глибоко і надовго записати відповідні їм людські відчуття :) 

На дотик - прохолодно, дуже вітряно, волого... Але є можливість все роздивитися і почати фотополювання! Вітерець найбільше відчула на оглядовій вежі костелу св. Анни - усього 5 злотих і є можливість піднятися на 150 сходинок і поринути в безмежні горизонти і панораму міста.

Дійсно, розкинути оком було де. Та коли передивлялася втрачені і відновлені фото, помітила, що героєм багатьох кадрів став саме цей будиночок із Замкової площі, різнокольоровий. Виявляється, я ходила навколо нього і несвідомо клацала його з різних ракурсів. Голуби теж полюбляють відпочити на його зручному карнізі:)
Насолодою для очей були квіти. Буквально біля кожного ганочку і на кожному підвіконні. Особливо вразили гортензії.
Кольори будиночків на площі Ринок... А життя на площі кипить: вуличні музиканти і художники, кав'ярні, галереї, і все це оточують ніби іграшкові будиночки, які виглядають дуже химерно: кожен з них має свою назву і особливий елемент декору, ось моя нова колекція (після львівських балконів :)):

Взагалі, враження про колір найкраще передає ось це фото з найгарнішої вулиці Королівського тракту: пастель, легкий наліт патини, елегантна старовина...
Запах та смак Варшави для мене - це, звичайно, кава та свіжоспечені вафлі - "гофри". Відразу поринаєш у дитинство. 
Чесно, хотіла ще спробувати морозива, та температура повітря замість того змусила нас трохи погрітися у кав'ярні. Оскільки я та мої дві супутниці - віддані фанатки фільму (а особливо я - книги) "Диявол носить Прада", ми не могли обминути "Старбакс"! Саме там, в "Starbucks", щоранку закуповувала каву літрами і потрапляла у пригоди головна героїня Андреа :) Ну і ми випили по півлітровому горнятку, посипаному корицею, ваніллю і ще чимось смачним, зігрілися і мали натхнення пізнавати місто далі :)
кадр з фільму
Ліхтарі старих вулиць...
Костел святого Хреста, де в колоні замуроване серце Фредеріка Шопена за його заповітом...
Символ міста - Сиренка - бронзова статуя з мечем та щитом - сестра знаменитої Русалоньки з Копенгагена :)
Піднятий меч Сиренки свідчить про те, що вона обіцяла захищати місто від ворогів. Але Варшава була майже повністю зруйнована під час війни. І Старе Місто, і сама Сиренка буквально  повстали з праху, вони були відновлені руками гордих поляків...
На цій патріотичні ноті закінчу серію своїх мандрів :) Сподіваюсь, вам було цікаво. А я ще довго буду згадувати це неймовірне місто...
Follow my blog with Bloglovin