В цьому світі нам нічого не належить. Просто іноді ми і речі знаходимо одне одного. Ніколи не знаєш точно, де це трапиться, але коли вже трапляється - не помилишся...

Про назву

Що ж таке бамбетль? Це диван/тахта/скриня "в одній особі", лавка-ліжко з опертям, дерев`яна скриня для домашнього начиння. Слово старе, ймовірно польське, але збільшого галицький суржик.

БАМБЕТЛЬ — (гуц.) виключно дерев'яний диван ручної роботи, іноді з різьбярськими візерунками. (Зі словничка "Українські Карпати").
Я дуже люблю пити каву, особливо у Львові, особливо в улюбленій кав'ярні - "На Бамбетлі" (Площа Ринок, 29). З цією кав'ярнею мене пов'язує історія мого кохання... Тоді там ще не було великого тенту, кованих ґраток, прикрашених квітами, великих круглих столів, а були лише кілька різнокаліберних крихітних столиків зі стільцями і пухнаста овеча шкіра з подушками на підвіконні. В той чудовий літній день, сидячи на ньому з келихом лате навпроти мого супутника, я відчула таке безмежне щастя! Забути його не в силах (та і навіщо!), а коли думала про назву блога, це чудернацьке слівце стало перед очима. Думаю, ідея була вдалою - коротко, дзвінко, інтригуюче - і про щастя :)
На  розі  в  маленькій  кав'ярні,
Де  янголи  плачуть  сумні
На  ніжних  картинах  примарних...
Де  тануть  свічки  на  стіні,

Сльозами  стікають  додолу,
Розгойдують  тишу  хмільну...
Малесенький  затишний  столик
У  тінях  гардин  потонув...

Там  стрінуться  наші  долоні
І  пальці  сплетуться  тонкі,
І  з  кошика  маки  червоні
Нам  зронять  легкі  пелюстки...

І  я,неймовірно  щаслива,
В  очах  твоїх  карих  втону!
І  променів  сонячна  злива
Залиє  пожухлу  стіну!..

І  може  всі  давні  оскоми
Ця  зустріч  загоїть  мені
В  кав'ярні,до  болю  знайомій,
Де  янголи  плачуть  сумні...
(Наталя Данилюк)

Про Бамбетль я писала тут.
Ну і прикольна стаття про саму кав"ярню  - ось тут.

Немає коментарів:

Дописати коментар