В цьому світі нам нічого не належить. Просто іноді ми і речі знаходимо одне одного. Ніколи не знаєш точно, де це трапиться, але коли вже трапляється - не помилишся...

пʼятниця, 27 вересня 2013 р.

Найкращі речі в житті :)

Привіт! 
Як швидко пролетів час, і вже завтра я вирушаю на два дні до улюбленого міста!
В очікуванні подорожі я дочитала кавову книгу і подарувала собі нове горнятко, як і обіцяла:)
Повезу до Львова на суботній ярмарок ECOLEO свої нові сережки, кілька декупажинок та  гарний настрій. В неділю за планом  - КАВА!
А любов, поцілунки і усмішки - справді, найкраще, що є у житті. Даруватиму їх друзям...
До зустрічі на Бамбетлі!


середа, 18 вересня 2013 р.

Магія тепла

"Запах свіжозвареної кави буде ще звабливішим, якщо її приготувати з любов'ю і для когось" - так каже молода письменниця Надійка Гербіш, і я повністю згідна з нею.

Я дуже люблю читати. Колись це були домашні книги, потім - бібліотечні, позичені у друзів, згодом - якісь цифрові варіанти. Останнім часом я помітила, що нічого нового в плані чтива не купувала. І ось ноги самі привели мене до книжкової крамнички, і книга теж сама застрибнула до рук :) Це були "Теплі історії до кави" вищезгаданої авторки. 
Відкривши книгу, я просто відчула, що вона - моя! Шоколадного кольору шрифт і світлини, кавова тематика - все це повіяло теплом, і я вирішила купити. Тепер шкодую лише про одне: скоро я закінчу читати цю дивовижну книжку... Але, думаю, вона стане однією з улюблених, такою, яку можна перечитувати щоразу, коли хочеться закутатися в тепло. Вона дарує спокій, змушує задуматися над справді вартими цього речами, вчить цінувати стосунки, почуття, близьких людей.
Поринаючи в спогади, навіяні смачною книгою, я пригадала, якою я була, коли ми з майбутнім чоловіком закохалися, писали одне одному паперові листи майже щодня (бо тоді не у всіх були навіть стаціонарні телефони), він готував найкращу в світі каву, і ми вирішили ніколи-ніколи не сваритися ... :)
А над цими рядками я чомусь не втримала сліз: "Кохати цього чоловіка було складно, страшенно складно - кохати по-справжньому складно завжди. Віддавати себе, забувати про свої бажання, підлаштовуватись під нього й уміти чекати. Не ставити ультиматумів і не вимагати уваги до себе. Просто чекати й вірити, що він знає краще, що він пам'ятає, що подбає про все необхідне, що його вияви любові не завжди відповідають її уявленням, але що це не має жодного значення. Поважати його й те, що він робить. Розуміти його слабкості й стати його другом. Дослухатися до тихого голосу всередині нього й розтлумачувати погляд його очей."
Значить, зачепило за живе:) Раджу почитати затишними вечорами...

Такий комплект прикрас у мене з'явився днями і відразу знайшов власницю :)

Ну і головний анонс вересня - 26-29 вересня відбудеться моє улюблене VII Міське свято «НА КАВУ ДО ЛЬВОВА»! Я планую відвідати улюблене місто, яке відповідає мені взаємністю, 28-29 вересня. Правда, 28 числа я з подругою запрошена до участі у ярмарку в рамках фестивалю ECOLEO (якщо цікаво, там ще триває реєстрація). А в неділю будемо гуляти, кавувати, відвідаємо "Бамбетль" (ну куди ж без того:), тому пропоную зустрітися, хто забажає! Ще є час домовитися...
Якщо кава – то тільки у Львові!

вівторок, 10 вересня 2013 р.

На згадку про літо...

Зібравши в кошик зорепади, 
У глечик сонячне тепло, 
Через оливкові левади 
Русяве літо побрело. 
Іще на згадку запалило 
Лампадки яблук золотих. 
Курилось осені кадило 
Між кедрів темних і густих. 
Легкий посріблений серпанок 
Осяяв вересня чоло, 
У тишу приспаних альтанок 
Сухого листя намело. 
І на грибній пахучій юшці 
Настояв ліс легкий ефір, 
Дріма на ситцевій подушці 
Медове сонце поміж гір. 
І вже змирилася природа 
З осіннім шепотом журним, 
Та досі сниться літня врода 
Вагітним яблунькам рясним.

/Наталя Данилюк/

Цим чудовим свіжим віршем від моєї улюбленої авторки хочу таки попрощатися з літом :)
Як не відтягуй, все тіче, змінюється, і тепер ми з вами живемо в осені. Ця пора налаштовує на каву з кардамоном і ще чимось смачним, можливо яблучним пирогом... Заведу собі нове смачне горнятко, і буду ловити задоволення :)
Здається, після свого серпневого дня народження я більше не писала в блог. Хотілося почати кілька разів, але дні і вечори були заповнені роботою та підготовкою до 3-А класу :) А ще ми з доцею з усіх сил намагалися наздогнати літо... на роликах, каруселях та дитячих двомісних автомобільчиках (я навіть була за кермом одного разу! ).
Яскравими та насиченими видалися деньки 24-25 серпня, коли наше місто пишно святкувало День народження України та свій скромний 730-річний ювілей. Я брала участь у ярмарку на нашій традиційній Алеї майстрів - обидва дні. Тож мусила готуватися і все продумувати. 
Результатом та враженнями дуже задоволена, зустріла всіх, кого мала зустріти, і навіть більше :) Зробила трохи декупажних новинок, які майже всі знайшли собі домівки, а бонусом стало моє нове захоплення - сережки! Їх була жменька, різних кольорів та форм, і в перший же день вони стали такими популярними, що мені довелося вночі перед другим днем ярмарку терміново зробити ще порцію! Добре, що був матеріал і велике бажання:) Це надихає, особливо такі випадки: одна дівчина замовила через інтернет дві пари, тоді довго шукала мене на ярмарку, ми були незнайомі, тому зустрілися з перешкодами, але все ж таки вона купила свої сережки і призналася, що мала проколоті вуха, але вони заросли, та коли побачила мої сережки, вирішила придбати і ... проколоти вушка заново! Уявляєте...
Покажу свій затишний куточок на ярмарку, і моїх затишних і щирих компаньонок :)


 А це наше юне покоління:
 Найпопулярніший ексспонат з мого столу:
 Ну а так я розбавляла монохром:)

Бажаю всім бачити прекрасне щодня у простих і звичних речах, а я скоро напишу... 
про каву :)