В цьому світі нам нічого не належить. Просто іноді ми і речі знаходимо одне одного. Ніколи не знаєш точно, де це трапиться, але коли вже трапляється - не помилишся...

субота, 29 грудня 2012 р.

День подяк

Я ще на початку свого блогожиття натрапила на цікавий календар - "Ні дня без свята". Там щодня настають такі дивовижні і незвичайні свята! Це робить життя барвистим. І от сьогодні за цим календариком якраз дуже хороший день - День розшуку забутих подяк - це гарна нагода показати отримані мною подарунки і висловити подяку за них.
Спочатку я не стрималась і замовила Юлі такого плетеного тепленького блокнотика, для мене був спеціально розроблений дизайн, підібрані кольори:
А вона на додачу до нього подарувала мені ще й гарнющу листівку та омріяні лавандові кекси-прихватки! І про це я навіть не здогадувалась :) Дякую, Юля, за те, що читаєш думки та втілюєш мрії!
Давня подруга Нуся вирішила теж потішити мене, і надіслала чарівну вітальну  листівку, а на додачу - дуже гарні елементи декору, це святкова прихватка та трійко скляних пляшечок в дротяному кошику, я обов'язково їх використаю до новорічних композицій:
 Дякую, подруго, і тішуся, що в нас такі схожі смаки!

Людмила теж не залишила мене без листівки і поповнила колекцію моїх серветок:
Дякую, Людмило :)Твій лист був дуже несподіваним як для мене, так, мабуть,  і для поштарів, які носили мені його кілька днів, дзвонили в двері порожньої квартири, розверталися, і приходили наступного дня, щоб повторити те саме (це замість того, щоб хоч якось повідомити мене про наявність листа :))) Мені так приємно, що ти вирішила мене порадувати!

Лариса, новоспечена власниця кінної ферми :), принесла мені справжній мішок від Діда Мороза! Там і конячка моя була, і сніговик, і шоколадки та набір для квілінгу для Іринки, а також диск з різдвяними композиціями Ларисиного хору. Половина подарунків успішно присвоєна, тому на фото - те, що маю в руках, а фото коника позичила в Лариси  :)
Дякую тобі, Ларисо, за те, що ти в мене є, така талановита. щедра та позитивна!

Наостанок покажу найнеймовірніший подаруночок від Аліни - Бедрика! Те, що він був несподіваним - це одне, але книжечка. яку прислала мені Алінка, виявилася збіркою віршів моєї віднедавна улюбленої поетки Наталі Данилюк (я наводила кілька віршів у себе в блозі), та ще й З АВТОГРАФОМ ДЛЯ МЕНЕ! Як можна було придумати і втілити такий план - для мене загадка :)
Окрім віршів, в гарненькому крафт-пакуночку, розмальованому білими сніжинками від руки, була дивовижна м'якенька чашечка та листівка з мікроскопічною вишивкою новорічної кульки.
Аліна, ти перемогла в номінації "найприємніше здивування року" :) Дякую за подаруночки від душі та за приємні хвилини!

Взагалі, іноді складається враження, що ви вмієте читати думки :) І така тенденція нагадує одну традицію  на сході - гість, який зайшов в оселю і щось похвалив у господаря - отримує це в подарунок :)

Завершуючи поки тему подарунків, покажу ще в себе одну святкову скляну тарілочку, яку я зробила для Юлі, вона вже прижилася на спеціально придбаній для неї гарній підставці. Скориставшись тим, що хазяйці подобається пуансетія, я вибрала цей мотивчик. Трішки помалювала контурами по колу, добряче розважилась :)

І секретна інформація: я вперше ...спекла... штоллен... Лишилося дочекатися Різдва - і спробуємо... Тссс...

Ще раз дякую вам за все!

четвер, 27 грудня 2012 р.

Ангели не сплять...

Ось і завершується новорічний марафон "Завдань для душі", який так несподівано зачепив мене і змусив в остані 6 тижнів наполегливо і творчо попрацювати :).
Завдяки завданням з обов'язковими елементами, які я обдумувала, виношувала і видавала на ваш розсуд, в мене з'явилися нові, цікаві і дорогі мені роботи. Дякую за кількаразове обрання мене в ТОП-3, і показую останню марафонську роботу з пернатими ангелами:)
Матеріали: фанера, серветка, акриловий лак, 3-Д лак, структурна паста, дріт, пластикові намистини, стрічка, пір'я. Розмір - 17*17 см.

Ангели існують... Вони розмовляють з нами вустами тих людей, яких посилає нам Небо в певні моменти життя. Вони приходять до нас в образі дитини, друга, незнайомця, випадкового супутника. У нелегкі хвилини ангели через цих людей намагаються дати нам якусь пораду, вказати, у якому напряміку іти. Мабуть, ми не лише відчуваємо присутність цих світлих створінь у своєму житті, але й самі хоч раз були ангелом для когось. Допомагали іншим, якщо не справою, то словом, яке тоді було комусь так потрібне, і яке змінило на краще чиєсь життя... Ангели завжди поруч...


Listen or download Океан Ельзи Пізно вночі for free on Prostopleer

На останок  - колаж зі всіх робіт марафону. Цікаво, що всі вони виявилися... засніженими :)
 Дякую за ідею, за натхнення, а всім читачам - за те, що ви - мої ангели :) Вам і присвячую цю роботу.

пʼятниця, 21 грудня 2012 р.

Останній єдиноріг

...Єдинороги безсмертні. Вони живуть відокремлено, зазвичай у лісі, де є прозорі водойми, в яких можна бачити своє відображення, адже вони дещо пихаті, і знають, що на світі немає істот настільки ж прекрасних і чарівних...Єдинороги не часто поєднуютсья в пари, і немає місця більш таємничого, ніж те, де був народжений єдиноріг...
Це кілька рядків з книги Пітера Бігля, за якою у 1982 році був створений  мультфільм "Останній єдиноріг" ("The Last Unicorn"). Доня Іринка дуже полюбила цю фентезі-історію. Мені спочатку сподобалась неперевершена музика - саундтреки групиAmerica, але коли я уважно продивилася кілька разів :), то зрозуміла, що мульт не зовсім-то і дитячий.Він, скоріше, призначений саме для дорослих, які перестали вірити в чудеса. Адже так хочеться вірити в можливість справжнього дива...


Listen or download America The Last Unicorn for free on Prostopleer

У мене вже давно з'явилася одна цікава серветка, з тих пір Іра просить маму щось зробити для дитини, а то все людям і людям. Я пообіцяла. І от недавно вручила їй таку скарбничку.

 Парочка єдинорогів - мабуть, мама і доця :) Таємничий ліс, вдалині - казковий фейський палацик. Фіолетова димка... Всі лишились задоволені :)

четвер, 20 грудня 2012 р.

У ніч новорічну...

Так, рік 2012-й добігає кінця. І відлік іде вже на дні... Скоро новорічний годинник проб"є свої 12 ударів і ми почнемо життя з нового листка календаря :)
Не прогавити ані хвилинки мені допоможе наступний експонат для новорічного марафону блогу "Завдання для душі", на 5-му етапі обов'язковий елемент - годинник.
Мій годинник не погодився бути лише "елементом", він захопив владу в свої руки (стрілки? :). Краєвид немов із замерзлого віконечка - снігур на гілці, а вдалині - засніжені хати...


Матеріали: фанера, серветка, акрилова фарба, акриловий лак, структурна паста, дріт, пластикові намистини, цифри, напівперлини, годинниковий механізм. Розмір - 17*17 см. Окрема подяка за антураж, подарований Нусею :)

Кохай, радій і диво відбудеться,
Годинник старий б’є дванадцятий раз.
Повір у мрію і бажання збудуться,
Загадуй їх швидше, поки є час!
Кохай, радій, світ сповнений радості,
Свято дарує нам казку одвічну,
І те, що не сталось, неодмінно станеться
У ніч новорічну! 
(ТІК) 

Новорічну гірлянду в шапці блогу я взяла ось тут, дякую.

середа, 12 грудня 2012 р.

Найсильніша сила


«... Олень знову почав просити за Герду, а сама Герда дивилась на фінку такими зворушливими, повними сліз очима, що та закліпала, відвела оленя в куток кімнати і прошепотіла:
- Маленький Кай справді у Снігової Королеви, але він щасливий і думає, що це найкраще місце на світі. А все тому, що в нього в серці і в оці сидять скалки дзеркала, їх треба викинути, інакше він ніколи не буде людиною, і Снігова Королева назавжди матиме над ним владу.
- А ти можеш допомогти чимось Герді, щоб вона стала сильнішою за всіх? Дай їй силу дванадцяти богатирів!
- Я не можу датиїй більше сил, ніж у неї є зараз. Хіба ти не бачиш, яка велика її сила? Хібати не бачиш, що їй підкоряються і люди, і тварини? Адже вона боса обійшла півсвіту. Не в нас позичати їй сили. Сила — в її серці. Якщо вона сама не зможе пройти у замок Снігової Королеви і вийняти з серця Кая скалки, ми не зможемо й поготів. За дві милі звідси починається сад Снігової Королеви. Віднеси туди дівчинку і спусти коло великого куща, що стоїть на снігу, вкритий червоними ягодами, і швидко повертайся назад, не барися ні хвилинки.
З цими словами фінка посадила Герду на спину оленя, і той побіг, що було сили.
- Ай, я без теплих чобітків! Ай, я без рукавиць! — закричала маленька Герда, вона згадала про них, опинившись на лютому морозі. Але олень не смів зупинитися, поки не добіг до куща з червоними ягодами. Тут він спустив Герду, поцілував її прямо в губи, і по щоках його побігли великі блискучі сльози. Бідна Герда залишилася одна, на лютому морозі, без взуття, без рукавиць…»

Готуючи сьогоднішню марафонську роботу, я перечитала дивовижну і мудру казку Андерсена "Снігова королева". І зрозуміла, що вона - ілюстрація до того зворушливого уривку, яким і розпочала допис :) Боса дівчинка стоїть на снігу і цілує на прощання північного оленя.
 
Маленька Герда завдяки своєму коханню, дружбі, стала справді сильною і непереможною. Герда пройде півсвіту, не пошкодує віддати річці єдину свою цінність — червоні черевички, не залишиться у розкішному палаці принцеси. І найголовніше — навіть не стане дорікати Каєві, коли почує, що він, мовляв, одружився. Вона продовжуватиме вірити в те, що він пам'ятає про неї і обов'язково вийде до воріт.
Саме ця сила вірності та кохання розтопить жорстокість та страшний лід отруєного дзеркальними скалками серця Кая. 

Панно виконане в рамках новорічного марафону в блозі "Завдання для душі":
Обов'язковим елементом 4 етапу було використання мережива. В мене це - мереживна доріжка зі скандинавським мотивом, зображена на серветці. Матеріали: фанера, серветка, акриловий лак, структурна паста, дріт, деревяні намистини, рафія. Розмір - 17*17 см.

Хочу, щоб всі розуміли і пам’ятали , що немає сил, більших за любов, добро, за велику віру в свою мрію!

Текст - в редакції Івана Малковича.

четвер, 6 грудня 2012 р.

Пряниковий будиночок

Пряниковий будиночок... Звучить це словосполучення просто чарівно. Уява малює казковий будиночок з пряниковими стінами, льодяниковим чи марципановим дахом, шоколадними доріжками... А якщо спробувати приготувати його? Поставивши пряниковий будиночок на новорічний або різдвяний стіл, можна порадувати близьких і наповнити святкові дні чудовими враженнями!
Мій будиночок поки не справжній, і приготувала я його для наступного завдання новорічного марафону в блозі "Завдання для душі":
 
 Традиція "пряникових будиночків" здебільшого стосується європейських звичаїв. Напередодні Різдва і дорослі, і діти із задоволенням будують пряникові будиночки і прикрашають їх глазур'ю.
Вони увійшли в моду в XIX столітті в Німеччині після публікації братами Грімм казки "Гензель і Гретель". 
Ось моє святкове солодке панно :), обов"язковий елемент - гудзик. І детальки ближче:

В якості декору використала подаровані мені рік тому, далеко сховані (дорогоцінна річ!), ексклюзивні гудзички та льодянички від Ірини Буткевич, та кольорові  малючки та гудзики-зірочки від Юлі Скребньової. Обидві майстриньки з Нововолинська - їм і присвячую цю роботу :) Дякую, дівчата, за натхнення!
Матеріали: фанера, серветка, акриловий лак, структурна паста-сніг, дріт, гудзики пластикові та з полімерної глини. Розмір - 17*17 см.

В пряничном домике, домике, домике
Пряничные гномики жили-поживали,
В пряничном домике, домике, домике
Пряничные гномики пряники жевали...

Якщо когось зацікавили рецепти, є, наприклад,  ось тут і тут.

неділя, 2 грудня 2012 р.

В очікуванні свят

Час має таку особливість, що ось зараз його так багато і ще ніби довго до години Х, а потім він раптом починає прискорюватися і біжить в неймовірною швидкістю, і розумієш, що нічого не встигаєш! Тут головне не метушитися, скласти план і чітко слідувати йьому :)
В моєму плані останнім часом було стільки справ.... Навіть часом забагато :) Я записалася до спільного проекту