В цьому світі нам нічого не належить. Просто іноді ми і речі знаходимо одне одного. Ніколи не знаєш точно, де це трапиться, але коли вже трапляється - не помилишся...

вівторок, 30 жовтня 2012 р.

Добре там, де... ми є!

Від минулої середи, я, збентежена і схвильована,  все збираюся написати про свої враження від екскурсії, на яку потрапила майже випадково. Подруга та колега по декупажних справах, яка працює вчителем і має класне керівництво в 7 класі, запропонувала приєднатися до їх компанії і відвідати замки Тернопільщини. Ясно, що я довго не роздумувала, та й моя доня Іринка теж :) Ми відпросилися з роботи і школи, швидко зібралися, намотали бутербродів, і о 7 ранку вже сиділи в автобусі в передчутті пригод.
Наше турне охопило Збараж, Вишневець і Кременець. Я була налаштована дуже позитивно і чекала гарних вражень, але вони - ці враженя - просто захопили і перевершили всі сподівання!

В Збаражі, якому нещодавно виповнилося 800 років, найбільш пам'ятним і відомим місцем є Збаразький замок, події навколо якого знайшли своє відображення в романі Сенкевича «Вогнем і мечем». Пізніше про ці події був знятий відомий фільм, але знімався він, як нам пояснили, в Хотинській фортеці (чомусь кіношники вважали місцевий замок привабливішим від Збаразького...). Ось кілька наших фотозамальовок: 
Я знайшла старовинний інструмент, не змогла пройти повз нього :) Справа - вхід у каземати.
Осінь у князівському парку...
Старовинна криниця глибиною 70 м, до якої їздили підземним тунелем.
У цьому замку зберігаються антикварні меблі, знаряддя середньовічних тортур, а в казематах організовано виставкові зали з давнім іконописом, скульптурою, зброєю.

Після легкого сніданку - пікніку ми рушили у Вишневець з його романтичним палацом, який називають "маленьким Версалем". Білосніжну браму збудували на честь приїзду короля Польщі.
Кажуть, коли на землю опускаються вечірні сутінки, в густій зелені парку за палацом з'являється загадковий Білий Лицар на коні. Хто він, чи не сам Ярема Вишневецький оглядає свої маєтки? 

 Стіни Вишневецького палацу пам'ятають і авантюри, і таємну змову із захоплення Московського престолу, і блискучі перемоги та поразки. Гостями Вишневецького замку свого часу були і Тарас Шевченко, і Богдан Хмельницький, і Максим Кривоніс, і Оноре Де Бальзак...
 Палац переходив у спадок з рук в руки, і в решті решт був проданий. Закінчився славний князівський рід. Останній із князів був одним із найбагатших людей Європи. Нам зараз важко уявити, що всі речі, описи яких збереглися, йому вдалося зібрати під одним дахом: картини, портрети, коштовну турецьку і китайську зброю, порцеляну, шиті золотими та срібними нитками тканини. Князь казав: “Хоч я не можу залишити сина, залишаю палац, який здивує наступні покоління...”
Колись на першому поверсі була розміщена Дзеркальна зала завдовжки 80 метрів, точнісінько така ж, як у Версалі. Парадний хол був прикрашений білою керамічною плиткою з блакитним візерунком, візерунок на кожній плиточці відрізнявся від попереднього. Дах палацу був облицьований коштовним камінням, яке на сонці переливалось всіма кольорами веселки. З балконів відкривався захоплюючий вигляд на річку, до якої від палацу спускалось каскадом три яруси садів… Та наступні покоління зробили в родовому замку селищний клуб, фабрику, а в дзеркальній залі радянські солдати тримали своїх коней та грілися, розпалюючи вогнище уламками безцінного паркету...

Замислившись про перипетії життя, ми не помітили, як під"їхали до Кременця - батьківщини відомого польського поета - Юліуша Словацького. Про це місто я читала минулого року в романі Лесі Романчук «Не залишай…». Цікаво було побачити. Але я навіть не могла подумати, що невеличкий провінційний райцентр може вмістити в себе стільки цікавих пам‘яток, і бути таким затишним. Схили гір укриті старим густим лісом. Ось Замкова гора з руїнами фортеці, що здійнялася над рівнем моря на 397 метрів.
Неприступний замок на горі був закладений у XVI ст. володаркою міста, італійкою Боною Сфорца , дружиною польського короля Сигізмунда І. Кажуть, що ця жінка була відьмою, багато дивного та недоброго говорили свого часу люди про неї. Є легенда, яка стверджує, що Бона переховується в криниці підземного палацу й на Великдень виходить з підземелля, тримаючи у роті золоті ключі від таємної скарбниці, повної золота...
 
Коли потрапляєш на гору -  враження надзвичайні, відкривається неймовірний вид  на Кременець і околиці.
В Кременці є навіть ботанічний сад, який колись був кращим в Російській імперії.
Ось наш сувенірний ключ від стародавнього міста, зустріч з яким надовго запам"ятається... І коробочка з кущика бруслини, який спалахнув своїм осіннім цвітом на схилі гори.

Це наша Україна! Вона унікальна не тільки вишиванками і людьми, які їх носять, а й своїми горами, рівнинами, печерами, водоспадами, кораловими рифами та історичними місцями... Тільки більшість українців, живучи поряд з цими дивами, навіть не здогадуються про них, і їдуть у пошуках вражень за кордон. Давайте пізнавати і свою рідну землю! Як багато відкриттів у нас ще попереду...

неділя, 21 жовтня 2012 р.

Модні мотиви та гаджети :)

І знову вітаю вас!
Останнім часом помітила в блогах популярну тему - сови і совенята. Вони різні - серйозні і не дуже, вишиті, намальовані (егей, привіт, шанувальниці совенят!). В мене теж сьогодні совенятка - декупажні :)
Через кілька днів в подруги моєї доні буде день народження. Ми вирішили подарувати їй скарбничку. Думали, чим прикрасити, поки не знайшли в закромах таку прикольну серветку. Ну і справа пішла. Трохи фарби, трохи лаку, трохи "перлини", стрічка, золотенький стікер - і подарунок готовий:
Думаю, маленька власниця радітиме такій веселій скарбничці, і збиратиме золоті монетки для здійснення якоїсь рожевої мрії :)
Хочу взяти участь в "Совиному марафоні" від Бели:
А я тішуся своїм нещодавно подарованим гаманцем від Лариси. Цей подарунок я чесно заробила :) Знаєте, як? А так - я, виявляється, така язиката дівчина, все коментую і коментую... А Лариса встановила якийсь модний гаджет (я поки не освоїла принцип...), який вирахував, що найязикатіший коментатор її блогу - я :) І то з помітним відривом :) Так що  - пишіть приємні слова, і буде всім щастя. Моє щастя в супроводі серветок  і всякого приємного рукодільного краму прийшло до мене в гості на роботу:
Який колір, який смак! Я напоїла вишивальницю мого щастя чаєм (з її пончиками :))), і ми довго сиділи теревенили. Я в захопленні від Лариси, яка багатогранна натура, і як вона все встигає... Мабуть, я не роздивилася пропеллер. Треба буде наступного разу пильніше приглядатися :)
Дарую Ларисі квіточку, яка розквітла, не зважаючи на холод, на моєму балконі:
Здається, іпомея...
 От такі справи сьогодні на Бамбетлі. Гарного всім наступного тижня!

субота, 20 жовтня 2012 р.

KEEP CALM and...

Дуже подобаються мені  слогани, які починаються зі слів "Keep Calm", і, мабуть, не тільки мені :) (Нуся, привіт!). Вирішила довідатись, з чим пов'язана ця фраза, і звідки "ноги ростуть". Ось історична довідка:

Keep Calm and Carry On - це слоган з британського пропагандистського плакату часів Другої світової війни, що означає "Зберігай спокій і тримайся", або "Зберігай спокій і продовжуй роботу". Ім'я автора невідоме. Спочатку передбачалося, що його поширюватимуть тільки в крайньому випадку - якщо Великобританію окупують фашисти. Тому в сорокових він не був знайомий практично жодному британцеві.
Зате з настанням XXI століття плакат несподівано "сплив" і дуже швидко став настільки популярний, що картинку і напис з нього стали використовувати буквально всюди: на футболках, чашках, іграшках і, звичайно ж, в нових плакатах. А потім Інтернет заполонила справжня хвиля пародій, деякі з яких пропонуєють переглянути ось тут.
А тут є генератор написів, де можна створити свій варіант :)

В мене виникло бажання випробувати свій новий трафарет, і несподівано з'явилась одна ідея... яка втілилася в такому панно. Думаю, воно буде справно виконувати свою функцію - я підвісила його напроти ліжка. Встала зранку - і ...бамц! Все ясно і просто. Любов! Ось що потрібно :)
Дерев'яна заготовка 15*20 см, акрилові фарби - біла та коричнева, свічка для шеббі, роздруковка на серветці (бідний принтер...:)), шпатлівка через трафарет (об'ємна корона), паста "античне золото", акриловий лак, стрічки з органзи.
Знайшла ще один цікавий варіант плакату:
Тоді давайте зберігати спокій, і слухати - про любов...


Дякую Валентинці за прикольну ідею - я згенерувала свій плакат!

вівторок, 16 жовтня 2012 р.

Погода на душі та... шоколад

Зі  мною  часом  коїться  не  те:
Торкнуся  струн  замріяного  серця-
І  враз  бузок  духмяний  зацвіте-
Така  бузкова  віхола  здійметься,

Аж  на  оскомах  виступить  роса,
Замерехтить  перлинами  дзвінкими!..
Та  вмить  насуплять  брови  небеса,
І  дощ  впаде  краплинами  важкими...

І  так  мені  у  грудях  запече,
Така  печаль  заструменіє  в  тілі...
Схилюся  долі  тихо  на  плече,
Розсмакувавши  спогади  зотлілі.

Та  враз  в  погідність  теплу  перейде
Ота  моя  непрохана  негода!..
Зі  мною  часом  коїться  не  те
І  змінюється  на  душі  погода.
/Наталя Данилюк/

Отак було сьогодні і зі мною, як у вірші улюбленої віднедавна авторки :) Моя "погода" так зіпсувалася, що мене навіть відпустили раніше з роботи. Вдома я збиралася сховатися від усіх і трохи перепочити, так коли зайшла на кухню, краєм ока помітила листочок, приліплений магнітом на холодильник. А на ньому - рецепт спокусливих тістечок брауні, що опублікувала Тетяна в минулий четвер ось тут. Тоді я вирішила: неодмінно колись спробую спекти їх. І ось, здається, час настав... Якраз в моєму схованку був добрячий кусень шоколаду, ну і все інше теж :) Це дивовижно, але приготувалося відбувалося настільки швидко, а спеклися ті брауні (в мене були задумані порційні тістечка) за лічені хвилини, і ось вони!
Я була дуже здивована і вражена супершоколадним смаком - а найбільше тим, що моя "погода" покращилась і пройшов сум, головний біль та хандра :) З нетерпінням я чекала на донечку, щоб пригостити її новими ласощами - і вона оцінила! Тепер цей десерт буде нашим улюбленим. Хочу подякувати господиньці за те, що поділилася такою гарною ідеєю, прикрасила мій вечір, і присвячую тобі, Таню, шоколадну пісеньку :) Це всім відома "Джолато чоколато" Пупо, але тут вона в дещо несподіваному аранжуванні, така собі "латина"...

неділя, 7 жовтня 2012 р.

Творчий врожай

Осінь - пора багата на плоди, тому пора і відзвітуватися, чим я тішилася дощовими вечорами.
А тішилася я ... кицями-закладками :) Вони хоч і маленькі, та коло них потупцяти довелося... Передавайте привіт від мене, кому пощастило з новим мешканцем!
Ще народився новий черевичок-гольничка. Він ніяк не міг обрати, яким йому бути - мабуть, задивився на киць :) Заздрив то тій, то іншій... і вирішив бути "дволиким" - лавандово-кавовим :) Я не заперечувала, обидві теми мені близькі, і я в певній мірі його розумію - такий складний крок... :) Подушечка теж прикрашена декупажем - букетиком лаванди.
Оскільки на цей раз у Львові я гостювала у Зірочки, а вона вперто вважає мене лавандовою феєю :), довелося якось довести ту свою "фейність" і придумати особливий дар. Ним став кущик лаванди, він вже дбайливо посаджений руками власниці у своє новеньке кашпо. Ось яке:
Чимало спільних знайомих знають про те, що родина Зірочок колекціонує все, що пов"язане з ведмедиками Тедді. Поповнити колекцію завжди приємно, подумала я, та, на жаль, не знайшла жодної серветки з цим героєм. Але бажання зробити сувенір для Настуні було дуже сильним, і я... роздрукувала ведмедя на серветці, а тоді трохи домалювала, і ось що вийшло: 
                          
А тепер покажу свій останній доробок з серї "відроманія" :) Першим було кашпо, в якому росте лаванда Нусі. Його побачила знайома і попросила подібне (я його не сфотографувала, терміново віддала) - це друге. Третє  - в Зірочки, вище по тексту. Ну і ось воно: тадам! Нуся замовила мені ... новорічне кашпо. Вона так і прагне підсадити нас усіх на цю тематику :) Але я вдячна їй за це, бо відчула запах ялинки і мандаринів, коли шкурила і лакувала її відерце:

Сподіваюсь, господиньці сподобалося, і цей ангелик буде наближати свято, яке вона так любить :)
Ну і наостанок похвалюся своїм новим блокнотиком, на створення якого я, сама того не відаючи, надихнула Зірочку :) Що тут сказати - горошок, Гапчинська, фея, чотирилисник - свято для душі, одним словом!
Дуже  дякую за такий мистецький витвір, обіцяю не шкодувати, а використовувати за призначенням :) Плани і бажання, уперед!

Тсс... Вчора я купила собі трафарет, буду пробувати нові техніки. Потім розкажу...

пʼятниця, 5 жовтня 2012 р.

Карусель життя...

Яка цікава штука наше Життя!
Воно просте і складне одночасно. Воно, як карусель, обертається по колу і не зупиняється ні на хвилину. Сьогодні ти плачеш, а завтра знаходиш те, що дає тобі сили для радості. В дні печалі час тягнеться неймовірно довго. А ось щасливі і радісні дні біжать настільки швидко, що іноді здаються однією прекрасною миттю. Як хочеться зупинити цю мить! Але карусель все крутиться...
Давайте прокатаємося на моїй каруселі і подивимося на пригоди рівнян у славетному місті Львові в минулі вихідні :) Поїхали в темпі вальсу...

вівторок, 2 жовтня 2012 р.

Блукаючи світом...

Блукаючи світом у пошуках щастя, я знову повернулася в найромантичніше для мене місто - Львів - де скрізь музика, кава і кохання :)