В цьому світі нам нічого не належить. Просто іноді ми і речі знаходимо одне одного. Ніколи не знаєш точно, де це трапиться, але коли вже трапляється - не помилишся...

вівторок, 17 червня 2014 р.

Вірю я...

Привіт! Обережно пробую вийти з підпілля:)
Очі сліпить яскраве світло, але більше сидіти у своїй добровільній в'язниці не маю ні сил, ні бажання. Я страшенно заскучала за своїм блогом, хочу до вас, буду розминати м'язи та мозок. Неодноразово починала придумувати пост, виникали ідеї, але складно було переступити через бар'єр, я не могла просто так почати писати про якусь там подію чи виріб...
За цей час багато чого сталося в житті, відразу скажу, що мову веду суто про своє особисте. І, нарешті, в мене виникла потреба написати, можливо саме так я зможу краще все систематизувати, усвідомити, щось пояснити самій собі, покінчити з цим і рухатися далі...
Все почалося з концерту в день святого Миколая - 19 грудня минулого року.
Зранку в цей день пішла бронювати столик в кав'ярню "Кавові мешти", що в сусідньому будинку, хотіли відвідати з друзями романтичний джазовий концерт, і бармен мені запропонував взяти з підносу печиво з передбаченням. 
Прочитавши записку ("гарний час для початку чогось нового"), я зраділа, щиро повірила в настання змін, схрумала печиво і успішно забула цю історію (проте навіщось сфотографувала на телефон). Тоді я ще не думала, чим це все обернеться :) Та і звідки я могла знати, який план перемін запланований для мене Всесвітом...
Потім закрутилася передсвяткова метушня, ми з доцею так само, як і всі, готувалися, прикрашали ялинку, пекли штоллен (цього разу він вдався набагато краще, ніж минулого:), на кухонному вікні навіть була чудова гірлянда з декупажних та в'язаних гачком новорічних прикрас. Ще ми активно відвідували дні народження друзів, передноворічні вистави, каталися на ковзанах, малювали ангелів на снігу та сподівалися на святкування Нового року в сімейному колі - чи там, чи тут, неважливо де, аби нарешті разом. 
На жаль, сподівання не справдились. Перед самим Різдвом мені судилося дізнатися одну річ, яка перевернула все догори ногами. Мій кароокий супутник, з яким ми колись кавували на тому бамбетлі, і якого я кохала більшу половину свого життя - два десятки років, повідомив, що надалі наші з ним дороги розходяться. В принципі, свої останні плани і надії я і так будувала на піску, бо, як виявилося, деякий час вже існувала інша, паралельна сім'я, навіть зі спільною дитиною, яка переїхала і возз'єдналася в тому чудовому місті з бруківкою та сухопутним кораблем з попереднього посту... Мене просто забули поставити до відома, з переїздом завжди стільки клопотів, самі розумієте.:)
Сприймати такі речі дуже дивно і складно, і навіть неможливо підготуватися. Коли все розлітається на друзки і в серці виє протяг, коли не хочеться спати, їсти, взагалі жити. Доводиться опановувати себе мало не щохвилини, розділяти час на якісь невеликі шматочки і обіцяти собі їх проживати по черзі. Шукати зміст в дійсно простих речах. Намагатися не псувати настрій і зберігати звичний ритм життя своїй дитині - адже її життя продовжувалося. І, нарешті, вчитися розуміти ту фразу, яка написана в шапці мого блогу - в цьому світі нам нічого не належить
Минуло майже півроку з того дня. Я дуже вдячна тим, хто був поруч, тримав  і тримає за чуба. Найцінніше в житті - це стосунки, хоча ця справа ніби й не вимагає вкладення коштів. Це дар - сміятися і плакати, коли поряд вірні друзі і ті, хто тебе любить.
Тепер я розумію, що я сама створюю свій світ і відповідаю за те, що відбувається. Без страху, з довірою і вдячністю за все, що маю. Хочу змінити ставлення до ситуації, щоб зрозуміти, для чого мені дався цей урок. Позбуваюся непотрібних речей, думок, кілограмів - хламу, одним словом. Планую повернутися до творчості, а для цього спочатку потрібно наповнитися самій. Потихеньку відрощую волосся, свої пошматовані крила і вірю. Вірю, що зможу пробачити, зберігши тільки приємні спогади, і серце відкриється для світла та любові.
 І я заспіваю нову пісню про головне! :)

Далі буде. Обов'язово!

38 коментарів:

  1. Стільки думок крутиться в голові - а сказати щось важко....Оля, я тебе просто обіймаю (хоч і віртуально))))) - ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!!!!!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ірино, дякую за обійми, я відчула :) і дякую, що все ж коментуєш,бо таке складно коментувати, думаю:) Я ціную.

      Видалити
  2. Оля, привет!!!
    Очень рада, что могу писать это здесь, в твоем блоге, куда прихожу в гости, как к любимому другу!!!
    Я верю, что у тебя все будет так, как ты задумала сама, что все твои мечты и надежды обязательно исполнятся!!! Я вижу, что у тебя внутри много-много всего, и что очень многим ты можешь поделиться с другими!!!
    Я не знаю, как ты поешь, но уже хочу посушать. ПОЙ!!!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Спасибо, любимый верный друг! Сама ужас как рада, вот сижу, кошку глажу, кофий пью, домаааа... Я тоже верю в самое лучшее. А пою я просто замечательно! И еще я скромная очень, ага :))) Буду петь.

      Видалити
    2. Про спів я можу авторитетно підтвердити! :-)))

      Видалити
    3. Дякую! будеш моїм продюсером:))

      Видалити
  3. Так важко шось написати....а уявляю як важко тобі це все переживати. Але життя продовжується!!!! В тебе чудова донечка, тобі є для кого жити і все найкраще ще попереду!!!!! Вище ніс!!!!!!!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Привіт! Та що тут писати, треба жити і радіти! Віримо в краще разом, дякую.

      Видалити
  4. Олюнь, був у тебе якось пост...що я відчула, що щось сталося....Але як кажуть, що все що робиться, то на краще. Звичайно, нам зі своєї дзвіниці, легко так говорити...але ти нам повір!!! Моя мама про таке дізналася через 25 років. І що? Ми щасливі, ми любимі нею, і вона знає, що таке бути "бабусічкою" від рідних дітей!!! А у вас з доцею ще так багато нового і не звіданого. І крила твої відростуть і ти ще нам на феячиш ))) і закохаєшся!!!! Обнімаю!!!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Юлік, то я десь в тебе в коментарях не стрималась, мабуть, хлюпнула:) Феї так просто не здаються, до бабусічок ще далеко, тому триматиму курс на "закохатися"! :) Дякую :)))

      Видалити
    2. так тримати!!!!
      точно у коментарях))

      Видалити
  5. Олюська, я в тебе вірю і вірю в те, що в твоєму житті все оновиться і буде якнайкраще!!! Я страшенно чекала твого повернення і рада, що ти це зробила і зрушила з місця!!! Люблю тебе і міцно обіймаю!!!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую, навзаєм! Це своєрідна терапія, мусила посповідатись трохи, полегшало. Можна переключатися на пригоди:)

      Видалити
  6. Олечко, "і кожен фініш - це, по суті, старт", так що хай твоє нове життя буде наповнене дивами. Обіймаю тебе!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую, сьогодні День обіймів! :) Ти знаєш, так і є, фініш - старт... І дива вже трапляються частенько. Я, мабуть, відкрилася для них.

      Видалити
  7. "... і за минулим плакати не варт!" Хоча, у мене на очах сльози((((
    Коли з нами щось трапляється, треба питати не "за що?", а "для чого?" це нам... Надіюсь, з часом ти будеш згадувати ці події з посмішкою і дякувати Богові, що все склалося саме так... Все буде добре!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Немає сенсу за чимось шкодувати, бо минулого не повернеш. Та й не потрібно. Цікаво, що з самого першого дня в мене виникло це питання "для чого". Працюю, вдосконалююсь:)

      Видалити
  8. Життя нам завжди дає уроки, щоб ми робили висновки для себе і в деяких моментах ставали сильніші.
    бажаю, щоб від тепер все було добре;)))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Згідна. Кожному треба зрозуміти і засвоїти свої уроки. Дякую за побажання!

      Видалити
  9. Урааа!! Це я про твоє повернення :-) бо про твою життєву ситуацію я вже тобі говорила... Рада, що ти все ж знайшла сили для "виходу в світ". Для мене це означає, що ти вперто справляєшся зі своїми неприємностями та печалями і перейшла на наступну сходинку :-) Чекатиму нових публікацій! Ми тобі сумувати не дамо! не надійся! :-)))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. УРА :) Підіймаємось по сходинках, "вверх по лестнице, ведущей вниз" :)

      Видалити
    2. Немає таких "лестниц", тільки якщо ти не придумаєш їх собі сама.

      Видалити
    3. Фу-фу! де твій оптимізм сьогодні? :-))) Коли там наступна ярмарка, бо я вже засиділась :-)

      Видалити
    4. Про "лестницу" написала, бо перечитую зараз гарну книжку Бел Кауфман з одноіменною назвою. Чудова річ.

      Видалити
    5. Наступна ярмарка на День молоді 29 червня :)

      Видалити
  10. Олічка,дуже рада тебе бачити,і рада що ти до нас повернулась!!!хоча з таким зовсім не веселим постом(((я впевнена тебе в житті чекає щось набагато краще,бо ти чудова людина!!!!

    ВідповістиВидалити
  11. Олюшка! Тримайся! Я в такій самій ситуації, на жаль, тільки головні герої інші, я в тебе вірю, немає нічого неможливого, тільки не обертайся, дай собі день поплакати, зроби висновки і повний вперед! Якби це не було важко...

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую. А ніхто і не казав, що буде легко... Наплакалася я вже достатньо, норму виконала, думаю досить:) Що ж це таке в світі робиться з тими ситуаціями.

      Видалити
  12. Олечко,я-з тобою!Я теж тебе обіймаю й підтримую морально!;-)
    І мені на очі навернулись сльози....може,тому,що сама пережила подібне?....
    Та я вірю і знаю:все буде добре,бо інакше й бути не може!:-* Випадково нічого не трапляється-значить,все те мало статися.Знаю,що болить,але ми повинні бути сильними!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Я все це розумію. Дякую за підтримку. Все має бути кльово:) У нас у всіх.

      Видалити
  13. "Хтось написав: душа росте в стражданні. Ви помогли рости моїй душі" - завжди спливають ці рядки як відповідь: для чого мені дався цей урок?
    Міцних крил, пишного волосся, сонячного контенту в душі та довкола, усмішок, сподівань, творчості!
    Олю, я просто рада тебе чути!!!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Пробач, запізнилася з відповіддю, але дуже дякую за побажання! Волосся, принаймні, вже почуло їх) працюємо далі...

      Видалити
  14. Олюся,щойно прочитала...серце закололо((( Так боляче про таке чути. Ти паче,що ти світла та добра людина і незрозуміло ЧОМУ тобі таке... Вибач,але це як свинством більше ніяк не назвеш! Така зрада не проходить безболісно. Вибач йому.Вибач собі. Крокуй далі усміхненою. Ти просто мусиш бути щасливою,бо в тебе є ти ,є доня! Ви обидві красуньки. Обіймаю.

    ВідповістиВидалити
  15. Здравствуйте, я Хелена Хуліо з Еквадору, я хочу поговорити про службу фінансування Le_Meridian на цю тему. Фінансова служба Le_Meridian надає мені фінансову підтримку, коли весь банк у моєму місті відмовився від мого прохання надати мені кредит у розмірі 500 000,00 доларів США, я спробував усе, що я міг отримати позику в своїх банках тут, в Еквадорі, але всі вони відмовили мене, тому що мій кредит був низьким, але з божою благодаттю я дізнався про Le_Meridian, тому я вирішив спробувати подати заявку на позику. Бог бажає, щоб вони дали мені кредит у розмірі 500,000.00 доларів США про позику, яку мої банки тут, в Еквадорі, відхилили мене, це було дуже приємно робити з ними бізнес, і зараз мій бізнес проходить добре. Ось контактна електронна пошта / WhatsApp, що фінансується Le_Meridian, якщо Ви бажаєте отримати позику від них.Email:lfdsloans@lemeridianfds.com / lfdsloans@outlook.comWhatsApp Контакт: 1-989-394-3740.

    ВідповістиВидалити
  16. Мене звати Ізабелла Ітан Після 12 років шлюбу ми з чоловіком так чи інакше сварилися, поки він нарешті не покинув мене і не переїхав до Каліфорнії, щоб бути з іншою жінкою. Я відчував, що моє життя закінчилося, і мої діти думали, що ніколи більше не побачать свого батька. Я намагалася бути сильною лише перед дітьми, але не могла стримати біль, що мучив моє серце, моє серце було сповнене смутку і болю, тому що я дійсно була закохана в свого чоловіка. Я думаю про нього щодня і вночі, і завжди хотів би, щоб він повернувся до мене, я був дуже засмучений і потребував допомоги, тому звернувся за допомогою в Інтернет і натрапив на веб-сайт, який припускає, що доктор Алаба міг би допомогти своєму колишньому повернутися. Тому я відчув, що повинен спробувати. Я зв'язався з ним, і він сказав мені, що робити. Я зробив це, а потім він зробив мені приворот. Через 48 годин мій чоловік дійсно подзвонив мені і сказав, що він дуже сумує за дітьми, так дивно!! Отже, він повернувся того дня, з великою любов’ю та радістю, і вибачився за свою помилку та біль, який він завдав мені та дітям. Наш шлюб був міцнішим, ніж раніше, завдяки доктору Алабі. Він такий могутній, і я вирішив поділитися своєю історією в Інтернеті, що доктор Алаба був справжнім і могутнім чарівником. Я завжди буду молитися, щоб вона прожила довгий час, допомагаючи своїм дітям у скрутний час, якщо ви тут і потребуєте повернення колишнього або ваш чоловік перейшов до іншої жінки, перестаньте плакати, негайно зверніться до цього потужного орфографічного колеса. Ось його контактна електронна адреса за адресою: {dralaba3000@gmail.com} або WhatsApp/viber через його контактну адресу +1(425) 477-2744 Дякую, доктор АЛАБА.

    ВідповістиВидалити