В цьому світі нам нічого не належить. Просто іноді ми і речі знаходимо одне одного. Ніколи не знаєш точно, де це трапиться, але коли вже трапляється - не помилишся...

середа, 12 грудня 2012 р.

Найсильніша сила


«... Олень знову почав просити за Герду, а сама Герда дивилась на фінку такими зворушливими, повними сліз очима, що та закліпала, відвела оленя в куток кімнати і прошепотіла:
- Маленький Кай справді у Снігової Королеви, але він щасливий і думає, що це найкраще місце на світі. А все тому, що в нього в серці і в оці сидять скалки дзеркала, їх треба викинути, інакше він ніколи не буде людиною, і Снігова Королева назавжди матиме над ним владу.
- А ти можеш допомогти чимось Герді, щоб вона стала сильнішою за всіх? Дай їй силу дванадцяти богатирів!
- Я не можу датиїй більше сил, ніж у неї є зараз. Хіба ти не бачиш, яка велика її сила? Хібати не бачиш, що їй підкоряються і люди, і тварини? Адже вона боса обійшла півсвіту. Не в нас позичати їй сили. Сила — в її серці. Якщо вона сама не зможе пройти у замок Снігової Королеви і вийняти з серця Кая скалки, ми не зможемо й поготів. За дві милі звідси починається сад Снігової Королеви. Віднеси туди дівчинку і спусти коло великого куща, що стоїть на снігу, вкритий червоними ягодами, і швидко повертайся назад, не барися ні хвилинки.
З цими словами фінка посадила Герду на спину оленя, і той побіг, що було сили.
- Ай, я без теплих чобітків! Ай, я без рукавиць! — закричала маленька Герда, вона згадала про них, опинившись на лютому морозі. Але олень не смів зупинитися, поки не добіг до куща з червоними ягодами. Тут він спустив Герду, поцілував її прямо в губи, і по щоках його побігли великі блискучі сльози. Бідна Герда залишилася одна, на лютому морозі, без взуття, без рукавиць…»

Готуючи сьогоднішню марафонську роботу, я перечитала дивовижну і мудру казку Андерсена "Снігова королева". І зрозуміла, що вона - ілюстрація до того зворушливого уривку, яким і розпочала допис :) Боса дівчинка стоїть на снігу і цілує на прощання північного оленя.
 
Маленька Герда завдяки своєму коханню, дружбі, стала справді сильною і непереможною. Герда пройде півсвіту, не пошкодує віддати річці єдину свою цінність — червоні черевички, не залишиться у розкішному палаці принцеси. І найголовніше — навіть не стане дорікати Каєві, коли почує, що він, мовляв, одружився. Вона продовжуватиме вірити в те, що він пам'ятає про неї і обов'язково вийде до воріт.
Саме ця сила вірності та кохання розтопить жорстокість та страшний лід отруєного дзеркальними скалками серця Кая. 

Панно виконане в рамках новорічного марафону в блозі "Завдання для душі":
Обов'язковим елементом 4 етапу було використання мережива. В мене це - мереживна доріжка зі скандинавським мотивом, зображена на серветці. Матеріали: фанера, серветка, акриловий лак, структурна паста, дріт, деревяні намистини, рафія. Розмір - 17*17 см.

Хочу, щоб всі розуміли і пам’ятали , що немає сил, більших за любов, добро, за велику віру в свою мрію!

Текст - в редакції Івана Малковича.

14 коментарів:

  1. Олічка,чудове панно!!!!
    І прекрасний пост,дякую тобі!!!!

    ВідповістиВидалити
  2. Олюсь, суперове панно!!! І пост зі змістом, зрештою, як завжди!!!Молодчинка!!!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую, стараюсь. А на цей раз картинка мене навела на цікаві роздуми :)

      Видалити
  3. Ой сонце моє Фейське )))
    ну ти вразила як завжди )))
    а ми от якраз сьогодні переглядали мульт той старий ))
    а тут ти з тою казкою ;) телепатія ;) чудово тобі вдалось передати цей епізод і оці скандинавські мотиви ))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Мотиви самій подобаються, на цей раз якось так яскраво, червоне... Незвично одним словом. Я чомусь одразу подумала, що це Герда. Трохи збили з пантелику ті букви, що написані внизу тим чудернацьким шрифтом. Я навіть відкопала, що то таке, звідки строфа :) Але Герда міцно засіла в голові. Тому - так, телепатія :) Дякую!

      Видалити
  4. Оля, як зворушливо!!!! і панно, і уривок з казки(це взагалі мороз по шкірі))) ... я з дитинства не перечитувала, а треба, певно, побачу ïï зовсім іншими очима)))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Супер, потрапила на мою хвилю :) Я досі під враженням. З дитинства мало хто не перечитував, хіба переглядали радянський мульт. Він неперевершений, але... Там багато упущень, скорочень... Дійсно, варто перечитати. А ще вчора мене вразив перший розділ, де якраз і розповідаєтсья про те страшне дзеркало, яке розлетілося на скалки і попсувало життя багатьом людям... Та ще й досі дехто дивиться на світ крізь нього... Якось так глобально, по-філософськи.

      Видалити
  5. Олюсенько! Це неймовірно! Просто немає слів! Дякую, що марафоните з "ЗДД"

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую, тезко:) Марафонимо, що робити:)З вами весело та цікаво.

      Видалити
  6. Дуже гарне панно і такий сильний і змістовний пост! Молодчинка!

    ВідповістиВидалити
  7. Дякую, Надійко! Рада, що тобі сподобалось :)

    ВідповістиВидалити
  8. Олечка, панно чудесное! И пост такой трогательный...а меня зацепил, наверное еще и тем, что в свое время в детском театре я играла роль Герды. Пропускала всю эту историю через себя...

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Привет! Ого, надо же, я знакома с настоящей Гердой :) Думаю, такая история даром не проходит, откладывается на всю жизнь... Спасибо!

      Видалити