В цьому світі нам нічого не належить. Просто іноді ми і речі знаходимо одне одного. Ніколи не знаєш точно, де це трапиться, але коли вже трапляється - не помилишся...

вівторок, 30 жовтня 2012 р.

Добре там, де... ми є!

Від минулої середи, я, збентежена і схвильована,  все збираюся написати про свої враження від екскурсії, на яку потрапила майже випадково. Подруга та колега по декупажних справах, яка працює вчителем і має класне керівництво в 7 класі, запропонувала приєднатися до їх компанії і відвідати замки Тернопільщини. Ясно, що я довго не роздумувала, та й моя доня Іринка теж :) Ми відпросилися з роботи і школи, швидко зібралися, намотали бутербродів, і о 7 ранку вже сиділи в автобусі в передчутті пригод.
Наше турне охопило Збараж, Вишневець і Кременець. Я була налаштована дуже позитивно і чекала гарних вражень, але вони - ці враженя - просто захопили і перевершили всі сподівання!

В Збаражі, якому нещодавно виповнилося 800 років, найбільш пам'ятним і відомим місцем є Збаразький замок, події навколо якого знайшли своє відображення в романі Сенкевича «Вогнем і мечем». Пізніше про ці події був знятий відомий фільм, але знімався він, як нам пояснили, в Хотинській фортеці (чомусь кіношники вважали місцевий замок привабливішим від Збаразького...). Ось кілька наших фотозамальовок: 
Я знайшла старовинний інструмент, не змогла пройти повз нього :) Справа - вхід у каземати.
Осінь у князівському парку...
Старовинна криниця глибиною 70 м, до якої їздили підземним тунелем.
У цьому замку зберігаються антикварні меблі, знаряддя середньовічних тортур, а в казематах організовано виставкові зали з давнім іконописом, скульптурою, зброєю.

Після легкого сніданку - пікніку ми рушили у Вишневець з його романтичним палацом, який називають "маленьким Версалем". Білосніжну браму збудували на честь приїзду короля Польщі.
Кажуть, коли на землю опускаються вечірні сутінки, в густій зелені парку за палацом з'являється загадковий Білий Лицар на коні. Хто він, чи не сам Ярема Вишневецький оглядає свої маєтки? 

 Стіни Вишневецького палацу пам'ятають і авантюри, і таємну змову із захоплення Московського престолу, і блискучі перемоги та поразки. Гостями Вишневецького замку свого часу були і Тарас Шевченко, і Богдан Хмельницький, і Максим Кривоніс, і Оноре Де Бальзак...
 Палац переходив у спадок з рук в руки, і в решті решт був проданий. Закінчився славний князівський рід. Останній із князів був одним із найбагатших людей Європи. Нам зараз важко уявити, що всі речі, описи яких збереглися, йому вдалося зібрати під одним дахом: картини, портрети, коштовну турецьку і китайську зброю, порцеляну, шиті золотими та срібними нитками тканини. Князь казав: “Хоч я не можу залишити сина, залишаю палац, який здивує наступні покоління...”
Колись на першому поверсі була розміщена Дзеркальна зала завдовжки 80 метрів, точнісінько така ж, як у Версалі. Парадний хол був прикрашений білою керамічною плиткою з блакитним візерунком, візерунок на кожній плиточці відрізнявся від попереднього. Дах палацу був облицьований коштовним камінням, яке на сонці переливалось всіма кольорами веселки. З балконів відкривався захоплюючий вигляд на річку, до якої від палацу спускалось каскадом три яруси садів… Та наступні покоління зробили в родовому замку селищний клуб, фабрику, а в дзеркальній залі радянські солдати тримали своїх коней та грілися, розпалюючи вогнище уламками безцінного паркету...

Замислившись про перипетії життя, ми не помітили, як під"їхали до Кременця - батьківщини відомого польського поета - Юліуша Словацького. Про це місто я читала минулого року в романі Лесі Романчук «Не залишай…». Цікаво було побачити. Але я навіть не могла подумати, що невеличкий провінційний райцентр може вмістити в себе стільки цікавих пам‘яток, і бути таким затишним. Схили гір укриті старим густим лісом. Ось Замкова гора з руїнами фортеці, що здійнялася над рівнем моря на 397 метрів.
Неприступний замок на горі був закладений у XVI ст. володаркою міста, італійкою Боною Сфорца , дружиною польського короля Сигізмунда І. Кажуть, що ця жінка була відьмою, багато дивного та недоброго говорили свого часу люди про неї. Є легенда, яка стверджує, що Бона переховується в криниці підземного палацу й на Великдень виходить з підземелля, тримаючи у роті золоті ключі від таємної скарбниці, повної золота...
 
Коли потрапляєш на гору -  враження надзвичайні, відкривається неймовірний вид  на Кременець і околиці.
В Кременці є навіть ботанічний сад, який колись був кращим в Російській імперії.
Ось наш сувенірний ключ від стародавнього міста, зустріч з яким надовго запам"ятається... І коробочка з кущика бруслини, який спалахнув своїм осіннім цвітом на схилі гори.

Це наша Україна! Вона унікальна не тільки вишиванками і людьми, які їх носять, а й своїми горами, рівнинами, печерами, водоспадами, кораловими рифами та історичними місцями... Тільки більшість українців, живучи поряд з цими дивами, навіть не здогадуються про них, і їдуть у пошуках вражень за кордон. Давайте пізнавати і свою рідну землю! Як багато відкриттів у нас ще попереду...

40 коментарів:

  1. неймовірна краса!!! Україна надихає )))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так, дійсно. Треба тільки захотіти помітити :)

      Видалити
  2. фантастична розповідь! я навіть перенеслась думками у ті стародавнф палаци! дякую!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. І тобі дякую, що трішки помандрувала зі мною :)

      Видалити
  3. О! Скільки знайомого! Молодці ви, що подорожуєте, в мене вже теж аж руки чешуться кудись поїхати.... Скажи, а у Збаражі так і стоять ті різьблені шафи коридорами і пилом припадають?
    В ботанічному саду Кременця я зазвичай в травні буваю. Краса неймовірна - все квітує!
    Ще одне запитання: Я коли у Вишнівці була, то подвір’я саме знаходилось на реконструкції. Як там зараз? зробили нарешті те коло, навколо якого карети об’їздили?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ти кругом була? Класно. Спеціально для тебе додала фото тих різьблених шаф :) Їх там багацько... Але пилюки не помітила, шагно блищать :)
      В ботанічному саду ми і не були, не встигли. Значить, в травні їдемо!
      Додала також фото з подвір"я Вишнівця. Не знаю, коло як коло, трава, і доріжки посипані... Ми піднімалися на другий поверх, щоб вийти на балкон і глянути на річку - то там стан страшенний, підлога зірвана, стеля і стіни сипляться... Може, відремонтують...

      Видалити
    2. О, дякую за фото! Так, подвір’я Вішнівецького замку помітно покращилось з мого останнього візиту :-))) А за шафи я тільки рада, а то вони слтояли розкидані коридорами по темних закутках і припадали пилом. На наші запитання "чому так?" нам відповідали, що ще до них "не добрадися" :-(
      Будемо їхати в травні в Кременець на фестиваль - обов’язково тебе з собою візьмемо!!! :-))

      Видалити
    3. Візьміть! Я хороша :) Хочу повернутися, дивовижне місце...

      Видалити
  4. Ой, дякую за гарний допис! Стільки спогадів навіялось!!! Ми якось з друзями на травневі свята зробили собі тур тими замками, але оскільки їздили 3 дні, то змогли охопити ще багато інших місць! Враження були неймовірні, а зараз я їх знову пережила. Дякую!!!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Заздрю вам - три дні подорожей, ух!

      Видалити
    2. Це було декілька років тому, поки в нас ще діток малих не було. Але вірю, коли наша малеча підросте, то буде їздити з нами ))))

      Видалити
  5. Олю, чудовий пост! бо ти правду кажеш, багато украïнців не знають і не цінять наших памяток... а ти так гарно все сфотографувала і розповіла, нече справді за кордоном))))
    і правда також, що радянські часи розгромили-розбазарили всю нашу культурну спадщину... як дивлюся, як французи цінять свою, скільки тут антикварних магазинів з шаленими цінами на автентичні речі різних епох, і купують, реставрують, пилинки здувають... а в нас... все на смітник... аж серце за те болить...

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую за відгук. Не думаю, що я можу вплинути на такий стан речей, адже це залежить від менталітету і виховання. А політика радянських часів в плані поваги до родовитих предків і їх надбань - взагалі окрема тема :) Нові цінності, нова культура... Будемо вірити в те, що наші діти цінуватимуть справжнє і достойне того.

      Видалити
  6. Олюська, в тебе кожен пост - то неймовірно захоплююча розповідь!! Ви з доцьою такі молодці, що подорожуєте і знаходите таку красу, яка доступна усім, але не всі вміють її віднайти!!! Ви - супер!!!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. І тобі дякую. Намагаємось користуватися шансами, які підкидає життя. Цей рік в нас дуже плідний на палацики :) Може, готуємося в принцеси? :))

      Видалити
  7. Оля, какой интересный, познавательный рассказ! Я узнала много нового. Такое романтичное путешествие - замки, парки, музеи, рассказы о рыцарях и роковых красотках! Такие спонтанные события - самые запоминающиеся. Сенкевич - мой любимый писатель, было интересно посмотреть на Збаражский замок. Ключ удивительно красивый! Спасибо за массу новых впечатлений))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Спасибо, дорогая :) Да уж, эти рыцари, красотки :) А еще в парке Вишневца растет дерево, которому больше 300 лет, и оно исполняет желания, нужно только обхватить его руками и очень захотеть чего-то... Конечно, мы не могли не воспользоваться таким шансом! А ключик Ира выбрала из сувениров сама, еще перед тем, как нам рассказали легенду про него - не перестаю удивляться, как она могла это почувствовать...

      Видалити
    2. Здорово! Желание обязательно сбудется! А у детей всегда интуиция на такие вещи - их не обманешь)))

      Видалити
  8. Олічка, дуже цікаво!!! Ви з донею мандрівниці-молодці!!!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую, ми намагаємося виправдати таке звання!

      Видалити
  9. Оля, яка краса... які знання з історії... я просто вражена! Ти, молодчинка! Захоплююсь тобою і твоїм вмінням так розповідати! Так, в Україні багато місць, які варті уваги не тільки нас уркаїнців, але і іноземців! Приємно, що ти така справжня патріотка... я в тих місцях нажаль не була, та вже кортить і мені там побувати! Дякую!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Партіотка, кажеш :) Якось я про це не задумувалася, мабуть так і є, а як же по-іншому? В мене мама українка, тато росіянин, і колись це не мало дуже великого значення - всі ми були просто радянські люди :) Старший брат навіть тоді записав себе в паспорті "росіянин". Але зараз моя дитина теж гордиться, що україночка, значить, прищепилося з вихованням :) Я теж тільки починаю відкривати для себе такі чудові місця. Це багато цікавого попереду :) Дякую!

      Видалити
  10. Цікавий екскурс, та приєднуюсь к кожному слову у кінці поста!

    ВідповістиВидалити
  11. мне тоже понравилось,люблю посещать усадьбы-там многому можно научиться.. на Украине много сохранилось замков ,усадеб и т.п. и хорошо ,что сейчас их возрождают и есть люди, которым это интересно...

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Да, это радует. А в таких местах какая-то особая атмосфера, торжественная...

      Видалити
  12. таки готуєтесь, але не у принцеси - а у королеву і королівну! ;)
    З перечислених місць я тільки у Кременці була - під час музейної практики на першому курсі, але на гору ми не ходили, бо мали в той день ще два міста відвідати... Зате мені пощастило 5 років жити в Острозі (Ларисо, привіт! ;) - де-де, а там місто дихає історією на кожному кроці!
    А такого серванта (чи як його правильно назвати?) зі Збаражу я б собі хотіла мати)))))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. о, хороша думка! Королева...гммм... От чому мене так ваблять палаци :) На горі в Кременці відкривається якесь інше дихання накриває і відчуття польоту :) Про Остріг мрію, (Ларисо, привіт! :))) А серванти знатні... Але треба місце - палацик такий собі, на них...

      Видалити
  13. Ой, та приїжджайте вже, прийму! :-)))))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ой, ну то вже прийми :) Обов"язково приїду. Призначай дату :)

      Видалити
  14. Оль, с огромным удовольствием посмотрела-почитала о ваших "похождениях"! Я очень люблю (сейчас не до этого, правда, было) посмотреть на карту, выбрать место, навертеть бутербродов, заварить термос и пуститься в какое-нибудь путешествие по старинным местам. В России тоже очень много городов с крепостями старинными, монастырями..эх, люблю я это дело!

    Спасибо за фотографии и за рассказ! =))

    ВідповістиВидалити
  15. Спасибо, любитель путешествий! Эх... Родилась я в Новгороде, который Господинъ Великий :) Вот, думаю, а вдруг когда-нибудь повезет на Родине побывать...

    ВідповістиВидалити
  16. Ох, мандрівниці )))
    ти знаєш, от після таких слів і фото ще більше розумієш чому любиш свою Україну ))) за ту красу що ще залишилась...за те що є що подивитиь і показати дітям, за те що є люди які бережуть історію і цікавляться нею )))
    вірю що подорож ваша була фантастичною!! я хоч і бачила ці всі замки, але з таким захопленням перечитала твою розповідь ))) цікаво "подивитись" очима інших людей ))
    а я маю мрію побачити всі замки України )))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Підтримую, дякую, мріємо і втілюємо разом. Амінь.

      Видалити
  17. шось ти сьогодні без настрою (((
    вся в адвенті чи що? )))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. :) та ні... А що, коротка відповідь? :) тоді виходь до скайпи :)

      Видалити
  18. Олю,я все збираюсь побувати в тих місцях.МРІЮ.Я вже давніше поставила собі за мету побувати замками нашої неньки.Вже добра частина тієї краси мною відвідана)))Твоя розповідь мене надихає і я плануватиму поїздку на Тернопільщину.Дякую тобі,зозулька,за цікавезну розповідь та плавну течію твоїх розповідей))))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Я розумію, теж надихаюся такими подорожами :) Хай мрії здійснюються!

      Видалити
  19. Стыдно..но я никогда не была в ваших краях...нет у меня такой подруги с которой можно было бы поехать..самой как то скучно..недавно одноклассник приглашал в Бильче -Золоте...но неудобно самой...Огромное спасибо...за фото..Пошла искать информацию про фестиваль ...может и меня захватите..

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Привет! Думаю, не стоит так переживать :) Всему свое время. Я раньше в основном одна путешествовала, на этот раз, правда, дочку захватила - смотрю, она уже подросла, ей интересно. Про фестиваль надо будет узнать :) Может, как раз, поедем?

      Видалити