Лавандовий... кіт:)

Думаєте, не буває лавандових котів? Ще й як бувають!
Вчора один з них оселився на моїй кухні. Поки звикає, не вередує, думаю - подружимося!
А пошила його одна чудова дівчина - Анна Шпрингер, яка мешкає у Львові. Блогу в неї немає, але альбоми з її ляльками, котами, ангелами та іншими авторськими роботами є на фейсбуці - ось тут її профіль. Аня якимось чином вийшла мене (через ЯМ та Однокласники...) і похвалила мій декупаж, я ж у відповідь не могла втриматись від захоплення, подивившись фотографії її робіт :) Знайомство плавно переросло в переписку колег - рукодільниць, а потім виникла ідея замовити щось одна одній та обмінятися подарунками (і не ПІФ, і бартер - якесь негарне слово...). Я зрозуміла, що мені для щастя не вистачає КОТА - фіолетового кольору (лавандового...), величенького , чоловіка з характером. І Аня придумала його для мене! Ось такий він:

Він дуже модний, в фірмовому светрику "Еспріт" та джинсиках.

Він трохи задумався про майбутнє, але все має бути суперово!

Наскільки приємно тримати в руках іграшку, яка пошита з любов"ю! Це відчуття неповторне.

Ані в свою чергу сподобались мої шкатулки, вона замовила собі одну за мотивами "Гортензії", так я і зробила:

Ось така котяча історія :))
І одна цікава цитата про кота:
"

— Томкит свой, он ходит, куда хочет, и делает то, что считает нужным, — ответила Тамара. — Да, дитя, никто не может владеть котом. И это он выбирает, жить ли под твоей крышей или под другой. Томкита я знаю, и он знает меня. Но я никогда не говорю, что Томкит мой, потому что у него своя жизнь, и любой мужчина, женщина или ребенок может владеть только собственной жизнью, а не чужой. Таков Закон."

АНДРЕ НОРТОН. Магия лавандовой зелени